"Перша ластівка": суд вважає, що переплата з податку на прибуток може зараховуватися в рахунок сплати авансових внесків

   
Не секрет, що одна з основних проблем, що виникли у зв'язку з введенням з 01.01.2013 р. авансової сплати податку на прибуток, пов'язана з запереченням ДПСУ можливість зарахування переплати з податку на прибуток в рахунок сплати таких авансових внесків (див. «Податки та бухгалтерський облік », 2013, № 12, с. 20; № 10, с. 43). При цьому, незважаючи на явну незаконність подібного підходу, податківці його вже активно реалізують, а платникам залишається захищати свої інтереси шляхом оскарження відповідних податкових вимог - причому, очевидно, що сподіватися доводиться лише на оскарження в судовому порядку, тим більше що перші судові рішення були винесені в користь платників.
   
   Так, Харківський окружний адміністративний суд в ухвалі від 31.01.2013 р. у справі № 820/486/13-а прийшов до висновку, що податківці зобов'язані самостійно (без подання заяви платником) зараховувати переплату з податку на прибуток в рахунок сплати авансових внесків. При цьому з метою обгрунтування цього висновку суду було достатньо послатися на приписи п. 87.1 ПКУ.
   
   Залишається сподіватися, що подальша судова практика, в тому числі в судах вищої інстанції, буде складатися настільки ж позитивно.

За матеріалами: Податки та бухгалтерський облік

ЄСВ для приватного підприємця на єдиному податку: коли і скільки потрібно платити в 2013-му році?

БІЗНЕС і ПОДАТКИ: ЄСВ для приватного підприємця на єдиному податку: коли і скільки потрібно платити в 2013-му році?
   
   Кінець минулого року поряд з іншими численними новаціями ознаменувався зміною термінів сплати ЄСВ приватними підприємцями. Також, Законом про держбюджет на 2013 рік були встановлені нові величини мінімальної зарплати, від яких, як відомо, залежить сума соціального внеску, що сплачується ПП-єдинщиками за себе. Тому, не зайвим буде згадати: коли і скільки потрібно платити ЄСВ підприємцям в 2013-му році?
   
   1. Коли
   
   Законом про ЄСВ (від 08.07.2010 р. № 2464-VI) у чинній редакції передбачено, що приватні підприємці на спрощеній системі оподаткування сплачують ЄСВ за себе поквартально до 20 числа місяця, наступного за тим кварталом, за який сплачується внесок (ч. 8 ст. 9 Закону № 2464).
   
   Крім того, згідно п.п. 4.6.2 Інструкції, затвердженої постановою правління ПФУ від 27.09.2010 р. № 21-5 (у редакції постанови ПФУ від 19.12.2012 р. № 25-1), єдинник може щомісяця до 20 числа перераховувати авансові платежі. Однак, тепер це - справа суто добровільна. Дані платежі, якщо вони мали місце, враховуються при проведенні остаточного розрахунку за квартал.
   
   На відміну від старої редакції Інструкції, де було зазначено, що авансові платежі сплачуються до 20-го числа місяця, наступного за місяцем, за який сплачується внесок, з чинної редакції документа явно не слід, за кой саме місяць потрібно платити: за минулий, або за поточний. На думку автора, найбільш логічним видається перший варіант, який і був прописаний у старій версії Інструкції: авансові платежі сплачуються до 20 числа наступного місяця за місяць попередній.
   
   2. Скільки
   
   Сума єдиного внеску за себе визначається підприємцем самостійно. У той же час, (увага!) вона не може бути меншою мінімального страхового внеску (МСВ). Це передбачено п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ. У свою чергу, МСВ для приватного підприємця визначено у розмірі мінімальної зарплати, помноженої на 34,7% (п. 5 ч. 1 ст.1 та ч. 11 ст. 8 Закону).
   
   Законом «Про державний бюджет України на 2013 рік» встановлено такі місячні розміри мінімальної зарплати:
   
   - З 01.01.2013 р. по 30.11.2013 р.: 1147 грн.;
   
   - З 01.12.2013 р. по 31.12.2013 р.: 1218 грн.
   
   Розглянемо, які суми соціального внеску має платити ПП-єдинник, виходячи з того порядку сплати ЄСВ, який він вибрав.
   
   1) Щомісячна сплата авансових платежів
   
   Якщо підприємець бажає перераховувати Пенсійному фонду щомісячні авансові платежі, їх величина в 2013 р. буде наступною:
   
   - За січень (сплата - до 20 лютого): 398,01 (1147 х 34,7%) грн.;
   
   - Лютий (до 20 березня): 398,01 грн.;
   
   - Березень (до 20 квітня): 398,01 грн.;
   
   - Квітень (до 20 травня): 398,01 грн.;
   
   - Травень (до 20 червня): 398,01 грн.;
   
   - Червень (до 20 липня): 398,01 грн.;
   
   - Липень (до 20 серпня): 398,01 грн.;
   
   - Серпень (до 20 вересня): 398,01 грн.;
   
   - Вересень (до 20 жовтня): 398,01 грн.;
   
   - Жовтень (до 20 листопада): 398,01 грн.;
   
   - Листопад (до 20 грудня): 398,01 грн.;
   
   - Грудень (до 20 січня 2014 р.): 422,65 грн. (1218 х 34,7%).
   
   2) Поквартальна сплата внеску
   
   При поквартальною сплати суми ЄСВ будуть такими:
   
   - За 1-й квартал (сплата - до 20 квітня): 1194,03 грн. (398,01 грн. Х 3 місяці);
   
   - 2-й квартал (до 20 липня): 1194,03 грн.;
   
   - 3-й квартал (до 20 жовтня): 1194,03 грн.;
   
   - 4-й квартал (до 20 січня 2014 р.): 1218,67 грн. (398,01 грн. Х 2 місяці + 422,65 грн.).
   
   Якщо 20 число припадає на вихідний день, перенесення термінів сплати на наступний робочий (банківський) день ні Законом, ні Інструкцією не передбачений. Тому, платити в даному випадку потрібно в останній перед 20-м числом робочий (банківський) день.
   
   Відзначимо, що підприємець може також обрати добровільне соціальне страхування. Але при цьому розмір внеску буде вже іншим:
   
   - Пенсійне (обов'язкове) плюс страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності - 36,6% мінімальної зарплати;
   
   - Пенсійне плюс страхування від нещасних випадків на виробництві - 36,21%;
   
   - Пенсійне плюс три види добровільного: на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві: 38,11%.

При складанні податкової звітності факсиміле не використовується

До обов’язкових реквізитів податкової звітності належать зокрема підписи платника податку або уповноваженої особи, які засвідчені печаткою.       Податкова декларація повинна бути підписана:       - фізичною особою - платником податків або його законним представником;       - особою, відповідальною за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації згідно із договором про спільну діяльність або угодою про розподіл продукції;       - керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби.       У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку податкова декларація підписується таким керівником.       Якщо податкова декларація подається податковими агентами – юридичними особами, її підписує керівник агента та особа, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації. Якщо податковим агентом є платник податків – фізична особа, декларація підписується лише таким платником податків.       Підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність електронного цифрового підпису платника податку в електронному документі.       Враховуючи викладене, платник податків не має права застосовувати факсиміле при підписанні податкових декларацій та розрахунків, а податкова звітність, складена з порушеннями, не вважається податковою декларацією.       Складання податкової декларації регламентовано статтею 48 ПК України.

По материалам: ДПС України

При відрядження працівник використав власні гроші на госппотреби: в який термін підприємство повинно повернути кошти працівнику

   Податкова стверджує, що питання відшкодування витрат, понесених працівником при купівлі товарів для підприємства, та інші питання правомірності використання власних готівкових коштів працівниками для вирішення виробничих (господарських) питань відносяться до майнових відносин між суб'єктом господарювання та працівником і регулюються ЦКУ. Нормами ПКУ та Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні не регулюються зазначені питання.
   
   Підтверджують це і фахівці Мінпраці. Так, у листі N 193/06/186-09 від 10.08.2009 р. вони підкреслюють, що чинним законодавством не встановлений граничний термін розрахунків з працівником, який витратив їх з власної кишені.
   
   Скажемо більше, законодавство не ставить перед підлеглим конкретні строки для подання звіту про використання свої коштів. Але й затягувати з поданням звіту не рекомендуємо, адже згідно зі ст. 1159 ЦКУ: "особа, яка вчинила дії в інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана негайно після закінчення цих дій надати особі, в майнових інтересах якої були вчинені дії, звіт про ці дії і передати їй усе, що при цьому було одержано". А вимогу негайності кожен розцінює по-різному. Для одних це година, для інших - день, а для когось може бути і місяць. Щоб розбіжностей у розумінні не було, можна цей момент розписати наказом по підприємству або викласти окремим додатком до наказу про облікову політику.
   
   Відтворення матеріалу у будь-якій формі повністю або частково можливо лише з письмового дозволу Компанії "Дінай"

Телефонна лінія на тему застосування спрощеної системи оподаткування фізичними особами - підприємцями

Нещодавно ДПС України провела «гарячу» телефонну лінію на тему застосування спрощеної системи оподаткування фізичними особами — підприємцями за участю начальника відділу оподаткування самозайнятих осіб Департаменту оподаткування фізичних осіб ДПС України Тетяни Федченко.      Пропонуємо вашій увазі відповіді на запитання, поставлені під час телефонної лінії.       Сплата єдиного податку у разі припинення господарської діяльності       1. Чи потрібно підприємцю — платнику єдиного податку при прийнятті рішення про припинення господарської діяльності подавати заяву про відмову від застосування спрощеної системи оподаткування та з якого періоду він не сплачує єдиний податок?      Відповідно до пп. 298.2.1 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України (далі — Податковий кодекс) для відмови від застосування спрощеної системи оподаткування суб’єкт господарювання не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку нового календарного кварталу (року) подає до органу ДПС заяву.      До заяви включаються, зокрема, відомості про дату припинення платником єдиного податку провадження господарської діяльності.      У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця, яка є платником єдиного податку, останнім податковим (звітним) періодом вважається період, у якому до органу ДПС подано заяву щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв’язку з припиненням провадження господарської діяльності (п. 294.6 ст. 294 Податкового кодексу).      У разі припинення платником єдиного податку провадження господарської діяльності податкові зобов’язання зі сплати єдиного податку нараховуються такому платнику до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому до органу ДПС подано заяву щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв’язку з припиненням провадження господарської діяльності (п. 295.8 ст. 295 Податкового кодексу).      Таким чином, підприємець не сплачує єдиний податок з періоду, наступного за періодом, у якому подано до органу ДПС заяву щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв’язку з державною реєстрацією припинення господарської діяльності. Тобто єдиний податок не сплачується підприємцями: першої та другої груп — з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому подано таку заяву; третьої та п’ятої груп — з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому подану таку заяву.         Фізична особа — не суб’єкт господарювання має податковий борг       2. Чи є підставою для відмови підприємцю у видачі свідоцтва платника єдиного податку наявність податкового боргу у нього як у фізичної особи — не суб’єкта господарювання?      Згідно з пп. 291.5.8 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу не можуть бути платниками єдиного податку суб’єкти господарювання, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).      Однією з підстав для прийняття органом ДПС рішення про відмову у видачі суб’єкту господарювання свідоцтва платника єдиного податку згідно з пп. 1 п. 299.9 ст. 299 Податкового кодексу є невідповідність такого суб’єкта господарювання вимогам ст. 291 цього Кодексу.      Таким чином, підприємець, який подає заяву про реєстрацію платником єдиного податку та має податковий борг за тими податками, за якими орган ДПС здійснив визначення податкового зобов’язання як фізичній особі — не суб’єкту господарювання, має право бути платником єдиного податку. Отже, орган ДПС не має підстав для відмови у видачі підприємцю свідоцтва платника єдиного податку.       Обмеження щодо зазначення кількості видів діяльності у свідоцтві       3. Чи існують обмеження щодо кількості видів діяльності, які можуть бути зазначені у свідоцтві підприємця — платника єдиного податку?      Відповідно до п. 299.1 ст. 299 Податкового кодексу свідоцтво платника єдиного податку видається суб’єкту господарювання, який подав до органу ДПС заяву щодо обрання або переходу на спрощену систему оподаткування.      У заяві про застосування спрощеної системи оподаткування зазначаються обрані фізичною особою — підприємцем першої та другої груп види господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2010 (пп. 5 п. 298.3 ст. 298 Податкового кодексу).      У свідоцтві платника єдиного податку зазначаються обрані фізичною особою — підприємцем першої та другої груп види господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2010 (пп. 5 п. 299.11 ст. 299 Податкового кодексу).      Отже, на підставі поданої підприємцем заяви про застосування спрощеної системи оподаткування у свідоцтві платника єдиного податку, виданому такому підприємцю першої або другої групи, мають бути зазначено всі обрані ним види діяльності за умови, що вони дають право застосовувати спрощену систему оподаткування. При цьому Податковим кодексом не обмежується кількість видів діяльності, які можуть бути зазначені у свідоцтві платника єдиного податку зазначених груп.      Проте у свідоцтві платника єдиного податку, що видається платникам третьої або п’ятої груп, види господарської діяльності згідно з нормами Податкового кодексу не зазначаються.          Здійснення діяльності щодо проведення ігор на більярді       4. Чи може підприємець здійснювати діяльність щодо надання послуг з проведення ігор на більярді, які проводяться без одержання гравцем призу (виграшу), в тому числі прокат інвентарю (стіл, киї та ін.) та чи може такий підприємець бути платником єдиного податку?      Відповідно до пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу не можуть бути платниками єдиного податку суб’єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи — підприємці), зокрема, які здійснюють діяльність з організації, проведення азартних ігор.      Статтею 1 Закону України від 15.05.2009 р. № 1334-VI «Про заборону грального бізнесу в Україні» визначено, що азартна гра — це будь-яка гра, обов’язковою умовою участі в якій є сплата гравцем грошей, у тому числі через систему електронних платежів, що дає змогу учаснику як отримати виграш (приз) у будь-якому вигляді, так і не отримати його залежно від випадковості.      До азартних ігор не належать, зокрема, гра в більярд, гра в кеглі (боулінг) та інші ігри, які проводяться без одержання гравцем призу (виграшу).      Відповідно до пп. 5 п. 299.11 ст. 299 Податкового кодексу у свідоцтві платника єдиного податку зазначаються, зокрема, обрані фізичною особою — підприємцем першої та другої груп види господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2010.      Проведення ігор на більярді, участь в яких не передбачає одержання їх учасниками грошових або майнових призів (виграшів), є господарською діяльністю у сфері розваг (пп. 14.1.46 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу). Цей вид діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2010 відповідає класу 93.29 «Організування інших видів відпочинку та розваг».      Отже, підприємець, який здійснює діяльність щодо надання послуг з проведення ігор на більярді, які проводяться без одержання гравцем призу (виграшу), в тому числі прокат інвентарю (стіл, киї та ін.), може бути платником єдиного податку другої, третьої або п’ятої групи.       Обслуговування банкетів за участю платника єдиного податку другої групи       5. Чи має право підприємець — платник єдиного податку другої групи, що здійснює діяльність у сфері ресторанного господарства, приймати замовлення від юридичних осіб, які застосовують загальну систему оподаткування, на обслуговування свят, банкетів та інші спеціальні замовлення?      Підпунктом 2 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу передбачено, що до платників єдиного податку другої групи належать фізичні особи — підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:      не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;      обсяг доходу не перевищує 1 000 000 грн.      Пунктом 1.3 Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджених наказом Мінекономіки та з питань європейської інтеграції від 24.07.2002 р. № 219, визначено, що заклад ресторанного господарства — це організаційно-структурна одиниця у сфері ресторанного господарства, яка здійснює виробничо-торговельну діяльність: виробляє і (або) доготовляє, продає й організовує споживання продукції власного виробництва і закупних товарів, може організовувати дозвілля споживачів.      Розрахунки за продукцію й надані послуги в закладах (підприємствах) ресторанного господарства здійснюються за готівку та/або в безготівковій формі (платіжні картки, платіжні чеки тощо) із застосуванням РРО або зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.      Таким чином, підприємець — платник єдиного податку другої групи, що здійснює діяльність у сфері ресторанного господарства, має право приймати замовлення від юридичних осіб, які застосовують загальну або спрощену системи оподаткування, на обслуговування свят, банкетів та інші спеціальні замовлення, оскільки платник єдиного податку під час обслуговування таких замовлень здійснює продаж і організацію споживання продукції власного виробництва і закупних товарів.       Внесення змін до свідоцтва платника єдиного податку       6. Чи передбачено внесення змін органом ДПС до свідоцтва платника єдиного податку щодо ставки податку, якщо підприємець — платник єдиного податку першої або другої групи змінив податкову адресу, пов’язану зі зміною адміністративного району?      У разі зміни податкової адреси суб’єкта господарювання, місця провадження господарської діяльності, видів господарської діяльності заява подається платниками єдиного податку першої і другої груп не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулися такі зміни.      У заяві зазначаються обов’язкові відомості, зокрема обрані суб’єктом господарювання ставка єдиного податку або її зміна.      До раніше виданого свідоцтва платника єдиного податку в день подання платником заяви органом ДПС вносяться зміни щодо податкової адреси суб’єкта господарювання.      За бажанням платника єдиного податку раніше видане свідоцтво може бути замінено у разі наявності у такого платника податку обставин, визначених у п. 299.12 ст. 299 Податкового кодексу, та отримано нове свідоцтво у порядку, визначеному цією статтею.      Отже, у разі якщо підприємець — платник єдиного податку першої або другої групи змінив податкову адресу, пов’язану зі зміною адміністративного району, що призвело до зміни ставки єдиного податку, то така особа подає до органу ДПС не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулася зміна податкової адреси, заяву про застосування спрощеної системи оподаткування, в якій зазначає новообрану ставку єдиного податку у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, з урахуванням пунктів 293.6 та 293.7 ст. 293 Податкового кодексу. На підставі поданої заяви орган ДПС вносить відповідні зміни до свідоцтва платника єдиного податку або за бажанням платника видає нове свідоцтво платника єдиного податку, в якому зазначається новообрана ставка платника єдиного податку.

По материалам: ДПС України

Коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту з урахуванням терміну давності

Чи має платник ПДВ - продавець право на коригування податкових зобов'язань, якщо їм була повернена передоплата, з моменту отримання якої минуло 1095 днів?
   
   Чи має право покупець, який здійснив передоплату не коригувати податковий кредит, якщо передоплата продавцем не повернута, але з моменту її здійснення минуло 1095 днів?
   
   Прямих відповідей на дані питання Податковий кодекс не містить. Однак з цієї проблеми вже відома позиція податкової служби. Спробуємо розібратися, наскільки вона відповідає законодавству.
   
   Перелік операцій, які охоплює підхід ДПСУ до наявності / відсутності у платників ПДВ права коригування податкових зобов'язань або податкового кредиту, на практиці ширше, ніж повернення авансу після закінчення 1095 днів з моменту його отримання. До «проблемним» операціями з точки зору специфічного підходу податкового органу можна також віднести всі випадки повернення покупцем товару постачальнику, якщо минуло 1095 днів з моменту його поставки (ДПСУ вважає, що у продавця немає права зменшити податкові зобов'язання).
   
   У «Віснику податкової служби України» № 42/2012 на питання «Чи потрібно покупцю - платнику ПДВ коригувати податковий кредит при поверненні продавцем суми попередньої оплати (авансу), з моменту перерахування якої минуло понад 1095 днів» фахівцями податкової служби була надана консультація, зміст якої зводиться до наступного.
   
   1. У разі, якщо зміна суми компенсації вартості товарів / послуг або повернення постачальником суми попередньої оплати товарів / послуг відбувається після закінчення 1095 днів з періоду, в якому були визначені податкові зобов'язання з ПДВ, то платник податку - постачальник не може зменшити податкові зобов'язання.
   
   2. У разі використання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів / послуг не у господарській діяльності, база оподаткування визначається виходячи з їх балансової вартості на момент переведення (постачання), а для товарів / послуг - не нижче цін придбання (п. 189,1 ПКУ) 1. Отже, якщо покупцем - платником ПДВ при перерахуванні коштів / попередньої оплати (авансу) за товари / послуги було сформовано податковий кредит, а товари / послуги від постачальника так і не отримані, то зазначені товари / послуги не можуть бути використані платником податку у межах його господарської діяльності, тому такий покупець - платник ПДВ незалежно від того, повернуті йому кошти / попередня оплата за непоставлені товари / послуги, повинен за такою операцією нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ виходячи зі звичайної ціни таких товарів.
   
   
(1 Податкова служба в консультації
    використовувала редакцію п. 189,1 НКУ,
    яка діяла до 01.07.2012 р.).
   
   3. При застосуванні ст. 192 ПКУ слід враховувати строк позовної давності, встановлений ст. 256 ЦКУ.
   
   Консультація з аналогічним змістом розміщена також в ЕБНЗ.
   
   Отже, посилаючись на обрані нею норми ПКУ та ЦКУ, податкова служба дала два негативних з погляду зменшення податків відповіді - для продавця і для покупця.
   Яку базу для відповідей на поставлені питання може запропонувати нам ПКУ? Перш за все, це стаття 192 «Особливості визначення бази оподаткування в окремих випадках (порядок коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту)». Випадки, при яких допускається / потрібне коригування податкових зобов'язань / податкового кредиту, описані в п. 192,1 НКУ:
   
   «Якщо після постачання товарів / послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів / послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів / послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню ».
   
   Термін в 1095 днів, про який йде мова в консультаціях податкової служби, в ст. 102 ПКУ визначено строком давності для:
   
   - Самостійної нарахування податковим органом податкових зобов'язань, якщо платник податків їх не нарахував;
   
   - Подання платником податків заяви на повернення надміру сплачених податків або про їх відшкодування.
   
   Згідно п. 102,5 НКУ заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених ПКУ, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем ​​здійснення переплати або отримання права на відшкодування.
   
   Підіб'ємо попередній підсумок:
   
   1) право продавця товарів на зменшення податкових зобов'язань у випадку повернення передоплати прямо визначено в п. 192,1 НКУ;
   
   2) це право обмежується тільки правилом абз. 2 п. 192,2 НКУ (якщо постачальник не повертає товар і не повертає сплачені йому гроші покупцеві, який на момент поставки не був платником ПДВ);
   
   3) ув'язка права на зменшення податкових зобов'язань через механізм їх коригування за ст. 192 ПКУ із закінченням-якого строку в Кодексі відсутня;
   
   4) єдине правило, яке пов'язує повернення надміру сплачених податків (під який на практиці підводиться і право на зменшення податкових зобов'язань) і термін у 1095 днів, описано в процитованому вище п. 102,5 НКУ.
   
   Щоб застосовувати норму п. 102,5 НКУ, слід визначитися, який день є «днем здійснення переплати податку», 1095 тому що днів згідно п. 102,5 НКУ відлічуються саме від даного дня.
   
   Ключовим моментом у вищенаведеній позиції фахівців ДПСУ є ототожнення дати виникнення податкового зобов'язання (це дата отримання передоплати або дата відвантаження товару / надання послуги) і першого дня переплати податку.
   
   Такий підхід є абсолютно неправильним. З нашої точки зору, переплата податку виникає (якщо говорити, наприклад, про здобуту авансі), коли продавець повернув предоплату2, але не скористався правом, наданим п. 192,1 НКУ, і не зменшив податкові зобов'язання в податковій звітності. Саме з першого дня після закінчення строку подання податкової декларації за звітний період, на який припадає повернення передоплати, можна говорити, що має місце переплата налога3, якщо продавець не включив у таку декларацію інформацію про зменшення податку. Справа в тому, що до тих пір, поки передоплата не повернена покупцеві, немає підстав вважати, що у продавця існує переплата податку (надмірно сплачена сума податку) - до моменту повернення передоплати коригувати податкові зобов'язання продавець право не має. Якщо слідувати думку податкової служби, то при поверненні авансу на 1096 день від його отримання (сьогодні) продавець не має права коригувати податкові зобов'язання, тому що минуло 1095 днів, а вчора (коли термін у 1095 днів не минув), він не мав права коригувати податкові зобов'язання, тому що ще не повернув передоплату (тобто переплати податку ще немає). За версією фахівців ДПСУ термін закінчується, так і не почавши текти.
   
   
(2Желательно повертати передоплату до
    закінчення строку позовної давності (тобто до
    того моменту, коли продавець може бути
    примушений її повернути за рішенням суду).
   Після закінчення строку позовної давності
    неповернений аванс, під який не
    зроблена постачання, у фінансовому
    обліку повинен бути списаний як
    безнадійна кредиторська заборгованість
    з визнанням доходу як для цілей
    бухгалтерського, так і для цілей податкового
    обліку (див. пп. 135.5.4 ПКУ).
   
   3 Але з натяжкою, тому що неуменьшеніе
    податкових зобов'язань та переплата
    податку - це не одне і теж. Наприклад,
    якщо продавець не зменшив податкові
   зобов'язання, хоча право мав, і в цьому
   звітному періоді задекларував
    від'ємне значення різниці поточного
    звітного періоду (рядок 20,2
   декларації з ПДВ), то мова може йти
    не про завищення суми податку,
    підлягає сплаті до бюджету (як би про
   переплаті податку), а про заниження суми
    від'ємного значення податку.).

   
   Згідно позиції Донецького окружного адміністративного суду, озвученої в постанові від 30.08.2012 р. за позовом ПАТ «Єнакіївський металургійний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку (справа № 2а/0570/9215/2012) саме від дати виникнення права на зменшення сум податкових зобов'язань в результаті повернення передоплати, а не від дати виникнення коректованих податкових зобов'язань починається відлік строку на подачу заяви на відшкодування податку (у суді йшлося про незаконному зменшенні податковою службою суми бюджетного відшкодування у випадку, коли підприємство зменшило податкові зобов'язання при поверненні передоплати в грудні 2011 р. за авансами, отриманими в жовтні 2008 р.).
   
   У цій же постанові суд прийшов до наступного висновку:
   
   «Податковий кодекс України не містить норм, які б обмежували в часі обов'язок продавця коригувати податкові зобов'язання з ПДВ у разі повернення їм передоплати за товари (послуги). Тому висновки відповідача про порушення п. 102,5 ст. 102 ПКУ є необгрунтованими ».
   
   До подібних висновків дійшов і Хмельницький окружний адміністративний суд, яким у постанові від 22.05.2012 р, прийнятому за позовом ПАТ «Модуль» до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області (справа № 2270/2512/12), зазначено наступне.:
   
   «Згідно з актом перевірки <...> позивачем відповідно до договору від 3 липня 2006 року № 2323, укладеним з ТОВ <...>, 24 квітня 2008 року, отримано передоплату за товар у сумі 19800000,00 грн, у тому числі ПДВ -. 3300000 , 00 грн.
   
   28 Квітня 2011 позивачем згідно з платіжним дорученням від 28.04.2011 року <...> перерахований (повернутий) ТОВ <...> залишок суми передоплати в розмірі 14491528,93 грн, у тому числі ПДВ - 2415254,82 грн. за непоставлений товар.
   
   З часу проведення передоплати за товар і повернення залишку суми за непоставлений товар пройшло більше 1095 днів.
   
   Суд не погоджується з висновком відповідача, що до зазначеного нагоди можна застосовувати положення пункту 102,5 статті 102 Податкового кодексу України.
   
   У пункті 102,5 статті 102 Податкового кодексу України передбачено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем ​​здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
   
   <...>
   
   У зазначеній нормі Закону не йдеться про повернення постачальником суми попередньої оплати за товар, а зазначена норма Податкового кодексу стосується саме «повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування» з державного бюджету України в результаті помилково та / або надміру сплаченої суми.
   
   Порядок коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту в результаті повернення коштів передбачений ст. 192 Податкового кодексу України.
   
   <...>
   
   Аналіз зазначеної норми Податкового кодексу не передбачає обмежень у часі, з урахуванням часу проведення попередньої оплати, а саме не обмежує позивача у проведенні відповідної коригування сум податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду та напрямку одержувачу розрахунку коригування податку, а також відображенні у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом державної податкової служби, результатів перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту ».
   
   Щодо строку позовної давності, по закінченні якого отриманий аванс підлягає списанню як безнадійна кредиторська заборгованість.
   
   У відповідності зі ст. 259 ЦКУ сторони договору мають право встановлювати строк позовної давності, який може бути більше базового трирічного строку, передбаченого ст. 257 ЦКУ. У такому випадку від моменту отримання передоплати продавцем і до моменту її повернення в межах строку позовної давності може пройти період, який значно перевищує 1095 днів. Наприклад, згідно з умовами договору поставки продавець зобов'язаний поставити товар протягом 180 днів від дати отримання авансу, термін давності встановлено в 6 років. У такому випадку строк позовної давності закінчиться через шість років і 180 днів від моменту отримання продавцем передоплати. Протягом цього терміну в бухгалтерському обліку у продавця буде відображена кредиторська заборгованість за авансами одержаними, а у покупця - дебіторська заборгованість за авансами здійсненим (поки аванс не буде повернений або не відбудеться поставка, або інші події, що спричинили списання заборгованості).
   
   Здійснена передоплата враховується як дебіторська заборгованість підприємства-покупця, поки не настане одна з подій (виключаючи поставку товару / послуг): передоплата буде повернута продавцем, спливе термін позовної давності, заборгованість стане безнадійною, якщо постачальник ліквідовано / визнано банкрутом, відбудеться прощення боргу, уступка права вимоги боргу / переведення боргу і т. п.
   
   Якщо передоплата повернена продавцем до закінчення терміну позовної давності (який, як було зазначено вище, може становити більше трьох років), то повинен застосовуватися механізм ст. 192 ПКУ - продавцем виписується розрахунок коригування та покупець зменшує суму податкового кредиту (продавець - суму податкового зобов'язання).
   
   Якщо строк позовної давності минув, дебіторська заборгованість у вигляді авансу списується у покупця з балансу на позабалансовий облік. При цьому стверджувати, що вироблена передоплата була використана не в господарській діяльності можна в тому випадку, якщо є документальне підтвердження, що постачання товарів / послуг не буде або є непрямі підтвердження цього (підприємство-продавець перебуває в процесі ліквідації і т. П.). Навіть після закінчення строку позовної давності у продавця залишається обов'язок поставити товар / послуги, просто покупець втратив право звернутися з позовом до суду за захистом своїх інтересів (зобов'язати продавця це зробити). Тому говорити, що списання передоплати з балансу у покупця є підтвердженням негосподарські операції, можна з натяжкою. Хоча, ДПСУ навіть не пропонує чекати, поки закінчиться термін позовної давності - на її думку достатньо, щоб минуло 1095 днів з моменту здійснення платежу!
   
   На наш погляд, списання дебіторської заборгованості у вигляді виробленого авансу може бути тією операцією, яка трансформує операцію по здійсненню передоплати в негосподарські операцію (але тільки за датою такого списання, що повинно бути документально підтверджено рішенням платника податків), якщо:
   
   - Списання відбувається по причині припинення кредитора;
   
   - Списання відбувається в результаті відступлення права вимоги поставки товару / послуг;
   
   - Відбувається прощення боргу кредитору;
   
   - Рішення суду за позовом до кредитора прийнято не на користь покупця і набула чинності;
   
   - Списання відбувається внаслідок закінчення строку позовної давності і немає вагомих підстав (бажано мати документальне підтвердження) вважати, що кредитор все ж здійснить поставку;
   
   - В інших випадках, при яких є однозначні свідчення, що постачання товарів / послуг не відбудеться і / або до закінчення терміну позовної давності продавець не поверне аванс.
   
   У випадку, якщо є підстави стверджувати, що ніколи не буде зроблена постачання товарів / послуг, у рахунок якої проводилася передоплата, покупець за датою виникнення таких підстав повинен визнати податкові зобов'язання (див. пп. «Г» п. 198,5 ПКУ) виходячи зі звичайної ціни на товари / послуги, в рахунок поставки яких був здійснений аванс (див. п. 189,1 ПКУ).
   
   Таким чином, в ПКУ та ЦКУ (а також у вже з'явилася судовій практиці), є достатньо аргументів в якості заперечень на вимоги податкової служби:
   
   - Не зменшувати податкові зобов'язання при поверненні передоплати, якщо з моменту отримання авансу минуло 1095 днів (ці ж аргументи слід застосовувати у випадку, якщо відбувається повернення товару, після поставки якого минуло 1095 днів, також вони застосовні до випадку, коли після закінчення 1095 днів після поставки товару / послуг відбувається підвищення ціни та покупець бажає скористатися правом збільшення податкового кредиту, встановленим у п 192,1 ПКУ).
   
   - Нараховувати податкові зобов'язання за відсутності поставки товару / послуг протягом 1095 днів від дати авансу.
    
   Інна Волянюк
   аудитор АФ «номін Аудит»

За матеріалами: ЛІГА: ЗАКОН

Консультативна пошта ДПСУ з податку на прибуток

Платники податків у разі виникнення проблемних питань щодо адміністрування податку на прибуток можуть надсилати їх на електронні адреси:       rbolila@sts.gov.ua,       itrigub@sts.gov.ua.

По материалам: ДПС України