Втратили свідоцтво платника єдиного податку? Вихід є — отримайте дублікат

   У разі втрати або зіпсуття свідоцтва платника єдиного податку  можна легко отримати дублікат такого документа. Для цього  необхідно подати до органу ДПС за місцем своєї реєстрації відповідну заяву в довільній формі. Свідоцтво видається протягом 10 календарних днів з дня подання заяви.

Нагадуємо: свідоцтво видається безстроково органом ДПС виключно суб’єкту господарювання або уповноваженій ним особі та не може передаватися для провадження господарської діяльності іншим особам. 

Анульоване свідоцтво платника єдиного податку підлягає поверненню до органу державної податкової служби, який його видав, протягом 10 днів із дня анулювання. 

Порядок видачі, отримання й анулювання свідоцтва платника єдиного податку регулюється положеннями ст. 299 Податкового кодексу України.

 

ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС

Телефонна лінія на тему застосування спрощеної системи оподаткування фізичними особами - підприємцями

Нещодавно ДПС України провела «гарячу» телефонну лінію на тему застосування спрощеної системи оподаткування фізичними особами — підприємцями за участю начальника відділу оподаткування самозайнятих осіб Департаменту оподаткування фізичних осіб ДПС України Тетяни Федченко.      Пропонуємо вашій увазі відповіді на запитання, поставлені під час телефонної лінії.       Сплата єдиного податку у разі припинення господарської діяльності       1. Чи потрібно підприємцю — платнику єдиного податку при прийнятті рішення про припинення господарської діяльності подавати заяву про відмову від застосування спрощеної системи оподаткування та з якого періоду він не сплачує єдиний податок?      Відповідно до пп. 298.2.1 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України (далі — Податковий кодекс) для відмови від застосування спрощеної системи оподаткування суб’єкт господарювання не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку нового календарного кварталу (року) подає до органу ДПС заяву.      До заяви включаються, зокрема, відомості про дату припинення платником єдиного податку провадження господарської діяльності.      У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця, яка є платником єдиного податку, останнім податковим (звітним) періодом вважається період, у якому до органу ДПС подано заяву щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв’язку з припиненням провадження господарської діяльності (п. 294.6 ст. 294 Податкового кодексу).      У разі припинення платником єдиного податку провадження господарської діяльності податкові зобов’язання зі сплати єдиного податку нараховуються такому платнику до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому до органу ДПС подано заяву щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв’язку з припиненням провадження господарської діяльності (п. 295.8 ст. 295 Податкового кодексу).      Таким чином, підприємець не сплачує єдиний податок з періоду, наступного за періодом, у якому подано до органу ДПС заяву щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв’язку з державною реєстрацією припинення господарської діяльності. Тобто єдиний податок не сплачується підприємцями: першої та другої груп — з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому подано таку заяву; третьої та п’ятої груп — з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому подану таку заяву.         Фізична особа — не суб’єкт господарювання має податковий борг       2. Чи є підставою для відмови підприємцю у видачі свідоцтва платника єдиного податку наявність податкового боргу у нього як у фізичної особи — не суб’єкта господарювання?      Згідно з пп. 291.5.8 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу не можуть бути платниками єдиного податку суб’єкти господарювання, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).      Однією з підстав для прийняття органом ДПС рішення про відмову у видачі суб’єкту господарювання свідоцтва платника єдиного податку згідно з пп. 1 п. 299.9 ст. 299 Податкового кодексу є невідповідність такого суб’єкта господарювання вимогам ст. 291 цього Кодексу.      Таким чином, підприємець, який подає заяву про реєстрацію платником єдиного податку та має податковий борг за тими податками, за якими орган ДПС здійснив визначення податкового зобов’язання як фізичній особі — не суб’єкту господарювання, має право бути платником єдиного податку. Отже, орган ДПС не має підстав для відмови у видачі підприємцю свідоцтва платника єдиного податку.       Обмеження щодо зазначення кількості видів діяльності у свідоцтві       3. Чи існують обмеження щодо кількості видів діяльності, які можуть бути зазначені у свідоцтві підприємця — платника єдиного податку?      Відповідно до п. 299.1 ст. 299 Податкового кодексу свідоцтво платника єдиного податку видається суб’єкту господарювання, який подав до органу ДПС заяву щодо обрання або переходу на спрощену систему оподаткування.      У заяві про застосування спрощеної системи оподаткування зазначаються обрані фізичною особою — підприємцем першої та другої груп види господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2010 (пп. 5 п. 298.3 ст. 298 Податкового кодексу).      У свідоцтві платника єдиного податку зазначаються обрані фізичною особою — підприємцем першої та другої груп види господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2010 (пп. 5 п. 299.11 ст. 299 Податкового кодексу).      Отже, на підставі поданої підприємцем заяви про застосування спрощеної системи оподаткування у свідоцтві платника єдиного податку, виданому такому підприємцю першої або другої групи, мають бути зазначено всі обрані ним види діяльності за умови, що вони дають право застосовувати спрощену систему оподаткування. При цьому Податковим кодексом не обмежується кількість видів діяльності, які можуть бути зазначені у свідоцтві платника єдиного податку зазначених груп.      Проте у свідоцтві платника єдиного податку, що видається платникам третьої або п’ятої груп, види господарської діяльності згідно з нормами Податкового кодексу не зазначаються.          Здійснення діяльності щодо проведення ігор на більярді       4. Чи може підприємець здійснювати діяльність щодо надання послуг з проведення ігор на більярді, які проводяться без одержання гравцем призу (виграшу), в тому числі прокат інвентарю (стіл, киї та ін.) та чи може такий підприємець бути платником єдиного податку?      Відповідно до пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу не можуть бути платниками єдиного податку суб’єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи — підприємці), зокрема, які здійснюють діяльність з організації, проведення азартних ігор.      Статтею 1 Закону України від 15.05.2009 р. № 1334-VI «Про заборону грального бізнесу в Україні» визначено, що азартна гра — це будь-яка гра, обов’язковою умовою участі в якій є сплата гравцем грошей, у тому числі через систему електронних платежів, що дає змогу учаснику як отримати виграш (приз) у будь-якому вигляді, так і не отримати його залежно від випадковості.      До азартних ігор не належать, зокрема, гра в більярд, гра в кеглі (боулінг) та інші ігри, які проводяться без одержання гравцем призу (виграшу).      Відповідно до пп. 5 п. 299.11 ст. 299 Податкового кодексу у свідоцтві платника єдиного податку зазначаються, зокрема, обрані фізичною особою — підприємцем першої та другої груп види господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2010.      Проведення ігор на більярді, участь в яких не передбачає одержання їх учасниками грошових або майнових призів (виграшів), є господарською діяльністю у сфері розваг (пп. 14.1.46 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу). Цей вид діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2010 відповідає класу 93.29 «Організування інших видів відпочинку та розваг».      Отже, підприємець, який здійснює діяльність щодо надання послуг з проведення ігор на більярді, які проводяться без одержання гравцем призу (виграшу), в тому числі прокат інвентарю (стіл, киї та ін.), може бути платником єдиного податку другої, третьої або п’ятої групи.       Обслуговування банкетів за участю платника єдиного податку другої групи       5. Чи має право підприємець — платник єдиного податку другої групи, що здійснює діяльність у сфері ресторанного господарства, приймати замовлення від юридичних осіб, які застосовують загальну систему оподаткування, на обслуговування свят, банкетів та інші спеціальні замовлення?      Підпунктом 2 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу передбачено, що до платників єдиного податку другої групи належать фізичні особи — підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:      не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;      обсяг доходу не перевищує 1 000 000 грн.      Пунктом 1.3 Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджених наказом Мінекономіки та з питань європейської інтеграції від 24.07.2002 р. № 219, визначено, що заклад ресторанного господарства — це організаційно-структурна одиниця у сфері ресторанного господарства, яка здійснює виробничо-торговельну діяльність: виробляє і (або) доготовляє, продає й організовує споживання продукції власного виробництва і закупних товарів, може організовувати дозвілля споживачів.      Розрахунки за продукцію й надані послуги в закладах (підприємствах) ресторанного господарства здійснюються за готівку та/або в безготівковій формі (платіжні картки, платіжні чеки тощо) із застосуванням РРО або зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.      Таким чином, підприємець — платник єдиного податку другої групи, що здійснює діяльність у сфері ресторанного господарства, має право приймати замовлення від юридичних осіб, які застосовують загальну або спрощену системи оподаткування, на обслуговування свят, банкетів та інші спеціальні замовлення, оскільки платник єдиного податку під час обслуговування таких замовлень здійснює продаж і організацію споживання продукції власного виробництва і закупних товарів.       Внесення змін до свідоцтва платника єдиного податку       6. Чи передбачено внесення змін органом ДПС до свідоцтва платника єдиного податку щодо ставки податку, якщо підприємець — платник єдиного податку першої або другої групи змінив податкову адресу, пов’язану зі зміною адміністративного району?      У разі зміни податкової адреси суб’єкта господарювання, місця провадження господарської діяльності, видів господарської діяльності заява подається платниками єдиного податку першої і другої груп не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулися такі зміни.      У заяві зазначаються обов’язкові відомості, зокрема обрані суб’єктом господарювання ставка єдиного податку або її зміна.      До раніше виданого свідоцтва платника єдиного податку в день подання платником заяви органом ДПС вносяться зміни щодо податкової адреси суб’єкта господарювання.      За бажанням платника єдиного податку раніше видане свідоцтво може бути замінено у разі наявності у такого платника податку обставин, визначених у п. 299.12 ст. 299 Податкового кодексу, та отримано нове свідоцтво у порядку, визначеному цією статтею.      Отже, у разі якщо підприємець — платник єдиного податку першої або другої групи змінив податкову адресу, пов’язану зі зміною адміністративного району, що призвело до зміни ставки єдиного податку, то така особа подає до органу ДПС не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулася зміна податкової адреси, заяву про застосування спрощеної системи оподаткування, в якій зазначає новообрану ставку єдиного податку у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, з урахуванням пунктів 293.6 та 293.7 ст. 293 Податкового кодексу. На підставі поданої заяви орган ДПС вносить відповідні зміни до свідоцтва платника єдиного податку або за бажанням платника видає нове свідоцтво платника єдиного податку, в якому зазначається новообрана ставка платника єдиного податку.

По материалам: ДПС України

«Єдинникам» необхідно зберігати первинні документи

Фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку зобов’язані зберігати первинні документи, на підставі яких заповнювалися дані книги обліку доходів і витрат та складалася податкова декларація платника ЄП – ФОП. До таких документів належить зокрема, виписка з банку, квитанція, чек або документ довільної форми про готівкову оплату товарів, робіт або послуг, якщо вони отримувалися у громадян або у фізичних осіб – підприємців. Також слід зберігати й інші первинні документи, які використовуються для складання податкової звітності за іншими податками та зборами – у разі їх сплати.       Первинні документи зберігаються не менше 1095 днів з дня подання податкової декларації платника ЄП – ФОП або іншої податкової звітності, для складання якої вони використовуються.       За не збереження первинних документів до платників єдиного податку можуть бути застосовані штрафи в розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладання штрафу в розмірі 1020 гривень.       Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності регламентовано статтею 44 Податкового Кодексу України.       Відповідальність за порушення строків зберігання документів встановлено ст.121 ПК.

По материалам: ДПС України

Який порядок сплати в бюджет земельного податку власниками нежитлових приміщень платниками єдиного податку — фізичними особами підприємцями?

Який порядок сплати в бюджет земельного податку власниками нежитлових приміщень платниками єдиного податку — фізичними особами підприємцями?
   
   Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІІ, зі змінами та доповненнями, використання землі в Україні є платним.
   

   Згідно із статтею 269 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, (далі — Кодекс) платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
  
   Статтею 270 Податкового кодексу визначено, що об’єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
  
   Згідно з пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
  
   Пунктом 286.6 ст. 286 Кодексу визначено, що за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.
  
   Згідно з п. 287.6 ст. 287 Кодексу при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
  
   Статтею 116 Земельного кодексу встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, або за результатами аукціону.
  
   Відповідно до статті 126 Земельного кодексу:
  
   — право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом;
  
   — право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою;
  
   — право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі.
  
   Відповідно до пп. 297.1.4 п. 297.1 ст. 297 Кодексу платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.
  
   Разом з цим, підпунктом 291.5.3 пункту 291.5 статті 291 Кодексу встановлено, що не можуть бути платниками єдиного податку, зокрема, фізичні особи — підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення, загальна площа яких перевищує 100 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 квадратних метрів.
  
   Згідно із статтею 796 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.
  
   Крім того, відповідно до статті 797 Цивільного кодексу плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.
  
   Таким чином, з урахуванням підпункту 291.5.3 пункту 291.5 статті 291 Кодексу якщо право власності на земельну ділянку оформлене на фізичну особу (фізичну особу — підприємця) і земельна ділянка використовується ним для провадження господарської діяльності (наприклад — магазин, СТО тощо), то такий підприємець (платник єдиного податку) звільняється від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку.
  
   У випадку надання в оренду будівель, споруд або їх частин за договором оренди, одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також яка прилягає до будівлі або споруди, тобто підприємницька діяльність наймодавців провадиться обов’язково за рахунок здачі в оренду майна і земельної ділянки, то така фізична особа — підприємець (власник нежитлового приміщення) теж звільняється від нарахування (сплати) та подання податкової звітності з земельного податку.
  
   Консультує Михайло МАЛАШОК,
   головний державний податковий інспектор ДПС у м. Києві.
   («Податковий, банківський, митний КОНСУЛЬТАНТ», №6 (901), 18 лютого 2013 року)

Зразок заповнення заяви про перехід на єдиний податок 2012

Як заповнювати заяву на єдиний податок 2012 - приклад:
   
   Див. зразок: “Номер реєстрації в ДПІ (ДПС)” и “Дата взяття на облік у ДПІ (ДПС)” вказані на довідці “Довідка про взяття на облік платника податків” форма № 4-ОПП, яку видають при

реєстрації ФОП.
   
   “1. Назва податкового органу” – назву вашого відділення податкової інспекції та адресу
   
   “4. Дані документа, що підтверджують державну реєстрацію юридичної особи та/або фізичної особи – підприємця (назва, номер, дата)” - якщо є “Витяг” – вказуємо його, якщо ні - дані свідоцтва про реєстрацію ФОП
   
   “7. Місце провадження господарської діяльності (індекс, назва населеного пункту, адреса):” -поки вказуємо адресу реєстрації (прописки), або адреса офісу, оскільки ні в податковій, ні за телефонами консультацій не підтвердили (самі чекають роз'яснень), що можна вказувати просто "Україна", якщо діяльність ведеться по Україні, а не за певною адресою. Але кожен місяць до 20 числа можна подати заяву і внести зміни до Свідетельтво платника єдиного податку.
   
   “8. Обрана ставка єдиного податку при переході на спрощену систему оподаткування” – в залежності від обраної вами групи, на зображенні вище вказана ставка 5% - робота в III групі.
   
   “10. Обрані види діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2005” – види діяльності по СТАРОМУ КВЕД (згідно Податкового Кодексу) (скачати КВЕД 009:2005 можна тут). Вказуєте види діяльності, які були вами зареєстровані у держ. реєстратора.
   
   Змінити види діяльності на нові необхідно на протязі 2012 року, а не терміново до подачі заяви.

   

    Заяви приймають у канцелярії, але раджу все-таки підійти до свого інспектора і переконатися, що все заповнено вірно.

   

    Порада: Зробіть 2 копії заяви і розрахунку і попросіть службовця в канцелярії запевнити і ваш екземпляр (штамп, дата, підпис).

   

    Разом із заявою необхідно подати "Розрахунок доходу за попередній календарний рік", приклад його заповнення можна подивитися тут. Так само в деяких податкових вимагають додавати копію ідентифікаційного коду та копії сторінок паспорта.

   

    Якщо ви займаєтеся здачею в оренду приміщення - в ​​деяких відділеннях податкових вимагають копії Договору оренди і "Удостоверение на право власності".

   

    Подати заяву про перехід на єдиний податок можна до 25 січня 2012 року. Старе свідоцтво дійсне до липня 2012 року.

   

    Отримати консультацію по телефону можна за номерами:

    Телефон «гарячої лінії» ДПА у м. Києві: 044-461-77-00

    Інформаційно-довідковий департамент ДПС:

    0800501007 (безкоштовно)

    (044) 454-16-13 з 8.00 до 20.00 (крім суботи та неділі) для мешканців м. Києва

Скачати бланк “Розрахунок доходу за попередній календарний рік”

Розрахунок доходу за попередній календарний рік (40.0 KiB,)
Розрахунок доходу за попередній календарний рік, що передує року переходу на спрощену систему оподаткування (наказ Мінфіну від 20.12.2011 р. №1675) Розрахунок доходу за попередній календарний рік

Заява на єдиний податок 2012, свідоцтво, розрахунок доходу з поясненнями(157.0 KiB,)
Заява на єдиний податок 2012, свідоцтво, розрахунок доходу з поясненнями

                                                                                                            За матеріалами: Единый налог

Чи має право ФОП, який здійснює діяльність у сфері бухгалтерського обліку, перейти на спрощену систему оподаткування у 2012 році?

Відповідно до пп. 291.5.2 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) не можуть бути платникам єдиного податку фізичні особи – підприємці, які здійснюють діяльність у сфері аудиту. Згідно із ст. 3 Закону України від 22 квітня 1993 року № 3125-XII "Про аудиторську діяльність" із змінами та доповненнями аудит – це перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб’єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб’єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів. При цьому, ст. 1 Закону України 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" із змінами та доповненнями визначено, що бухгалтерський облік – це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.       Враховуючи те, що діяльність у сфері бухгалтерського обліку та діяльність у сфері аудиту за своєю сутністю є різними видами діяльності, то фізичні особи – підприємці, які надають виключно бухгалтерські послуги мають право перебувати на спрощеній системі оподаткування та бути платникам єдиного податку.

По материалам: Відділ масово – роз’яснювальної роботи та звернень громадян ДПА в Чернівецькій області

Дохід від діяльності, не зазначеної у свідоцтві платника єдиного податку третьої групи, оподатковується за звичайною ставкою ЄП

Як оподатковується дохід фізичної особи-підприємця — платника єдиного податку третьої групи, отриманий від провадження діяльності, не зазначеної у свідоцтві платника єдиного податку та яка відповідальність застосовується до такого платника єдиного податку?       Відповідно до пп. 3 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-IV із змінами та доповненнями (далі — ПКУ) до платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи належать фізичні особи — підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 20 осіб; обсяг доходу не перевищує 3000000 гривень. П. 291.5 ст. 291 ПКУ визначено перелік суб’єктів господарювання, які не можуть бути платниками єдиного податку.       Згідно із п. 293.3 ст. 293 ПКУ відсоткова ставка єдиного податку для третьої групи платників єдиного податку встановлюється у розмірі:       1) 3 відсотки доходу — у разі сплати податку на додану вартість згідно з ПКУ;       2) 5 відсотків доходу — у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.       Також п. 293.4 ст. 293 ПКУ передбачено, що ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку третьої групи у розмірі 15 відсотків:       - до суми перевищення обсягу доходу, визначеного у пп. 3 п. 291.4 ст. 291 ПКУ;       - до доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж зазначений у главі 1 розділу XIV ПКУ;       - до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування.       Ставка єдиного податку у розмірі 15 відсотків до доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у свідоцтві платника єдиного податку, ПКУ передбачена лише для платників першої та другої групи (пп. 2 п. 293.4 ст. 293 ПКУ). Відповідно до пп. 4 п. 299.15 ст. 299 ПКУ свідоцтво платника податку анулюється органом державної податкової служби у випадку здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування — в останній день податкового (звітного) періоду, в якому здійснювалися такі види діяльності. Платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до ПКУ за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій (п. 301.1 ст. 300 ПКУ).       Враховуючи вищенаведене, до доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у свідоцтві платника єдиного податку, віднесеного до третьої групи, застосовується ставка у розмірі 3 або 5 відсотків (залежно від того, яка ставка зазначена в свідоцтві платника єдиного податку). У разі якщо дохід отриманий від провадження діяльності, не зазначеної у свідоцтві платника єдиного податку, віднесеного до третьої групи, ще є доходом, отриманим від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, то до такого доходу застосовується ставка єдиного податку у розмірі 15 відсотків та свідоцтво такого платника єдиного податку анулюється органом ДПС в останній день податкового (звітного) періоду, в якому здійснювалися такі види діяльності.       ДПА у Волинській області

По материалам: Частный предприниматель

Авансовий внесок з податку на прибуток при виплаті дивідендів єдиноподатником

Чи повинно підприємство - платник єдиного податку за ставкою 10% сплачувати авансовий внесок з податку на прибуток при виплаті дивідендів?

Порядок оподаткування операцій з нарахування і виплати дивідендів визначено п. 153.3 ПКУ у складі розділу III «Податок на прибуток
підприємств», який набрав чинності з 01.04.2011 р.
Згідно з пп. 153.3.2 ПКУ емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої п. 151.1 ПКУ, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до / або одночасно із виплатою дивідендів.
Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з податку на прибуток за визначеною п. 151.1 ПКУ ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, є такий емітент або отримувач дивідендів платником податку чи має пільги зі сплати податку, надані ПКУ, або за допомогою застосування ставки податку іншої, ніж встановлена ​​в п. 151.1 ПКУ (крім платників цього податку, які підпадають під дію п. 156.1 ПКУ).
При цьому пп. 153.3.2 ПКУ визначено, що якщо який-небудь платіж будь-якою особою називається дивідендом, то такий платіж оподатковується при такій виплаті згідно з нормами, визначеними у першому, другому та третьому абзацах цього пункту, незалежно від того, чи є особа платником податку, чи ні.
Таким чином, підприємство не є платником податку на прибуток, а застосовує спрощену систему оподаткування за ставкою 10% згідно з Указом «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.98 р. № 727/98 (далі - Указ № 727), зобов'язана при виплаті дивідендів у 2011 р. сплатити авансовий платіж з податку на прибуток за ставкою 23%, нарахованої на суму дивідендів.
Необхідно відзначити, що відповідно до норм пп. 153.3.5 ПКУ авансовий внесок, передбачений пп. 153.3.2 ПКУ, не справляється у разі виплати дивідендів:
а) фізичним особам;
б) у вигляді акцій (часток, паїв), емітованих платником податку, за умови, що така виплата ніяким чином не змінює пропорцій (часток) участі всіх акціонерів (власників) у статутному фонді емітента, незалежно від того, чи були такі акції (частки, паї) належним чином зареєстровані (відображені у зміні до статутних документів) чи ні;
в) інститутів спільного інвестування;
г) на користь власників корпоративних прав материнської компанії, що сплачуються в межах сум доходів такої материнської компанії, отриманих у вигляді дивідендів від інших осіб. Якщо сума виплат дивідендів на користь власників корпоративних прав материнської компанії перевищує суму отриманих такою компанією дивідендів, то дивіденди, виплачені в межах такого перевищення, підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими пп. 153.3.2 ПКУ. З метою оподаткування материнська компанія веде наростаючим підсумком облік дивідендів, отриманих нею від інших осіб, та дивідендів, сплачених на користь власників корпоративних прав такої материнської компанії, та відображає у податковій звітності дивіденди в порядку, визначеному центральним податковим органом;
г) управителем фонду операцій з нерухомістю при виплаті платежів власникам сертифікатів фонду операцій з нерухомістю в результаті розподілу доходу фонду операцій з нерухомістю.
Авансові внески, нараховані на суму дивідендів, мають бути відображені підприємством-єдиноподатником в рядку 6 Розрахунку сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою, форма і порядок заповнення якого затверджені наказом ДПАУ від 28.02.2003 р. № 98 (далі - Порядок № 98 ), про що зазначено в п. 7 цього Порядку.
Як і раніше згідно з пп. 7.8.2 Закону про прибуток, підприємства-єдинники і зараз з набранням чинності ПКУ позбавлені права зарахувати авансовий внесок у рахунок сплати єдиного податку.
Хоча в НКУ відсутня пряма норма, яка забороняє такий залік, але припускають такий підхід до цієї проблеми норми, що містяться в пп. 153.3.4 ПКУ, де мова йде про залік з податку на прибуток:
«У разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду».

Якщо розглядати норми пп. 153.3.3 ПКУ про те, що платник податку зменшує суму нарахованого податку звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого у зв'язку з нарахуванням дивідендів, де прямо не зазначено платник якого податку та суму якого нарахованого податку він зменшує, то виходячи з того, що дана норма знаходиться розділі ІІІ «Податок на прибуток підприємств», можна зробити висновок, що мова йде саме про платника податку на прибуток, який і має право зарахувати авансовий внесок у рахунок податку на прибуток, а не будь-яких інших податків.
Можливо, такий підхід до заліку авансового платежу в рахунок єдиного податку був упущений у зв'язку з тим, що з ПКУ виключена гл. 1 р. XIV «Спеціальні податкові режими», де згідно з проектом ПКУ взагалі не знайшлося місця юрособам-єдинникам, і вони наспіх відродилися лише в скупому п. 1 подр. 8 р.. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, відіслав нас до Указу № 727.
Сподіваємося, що роз'яснення головного податкового органу проллють світло на це питання, оскільки в даний момент можливі два припущення: або юрособи-єдинники будуть повністю позбавлені права на залік авансового внеску в рахунок сплати єдиного податку, або все-таки їм дозволять зарахувати авансовий внесок, але лише в тій частині, яка не перевищує зобов'язання по сплаті єдиного податку, як це передбачено для платників податку на прибуток.

Ольга Буркун

Аудитор АФ «Курсор-Аудит»

Людмила Сафонова

Бухгалтер-експерт