середу, 20 лютого 2013 р.

Чи можна передавати житловий фонд в оренду під офіс


   Питання про те, чи можна знімати житлове приміщення під офіс, завжди був спірним. Хоча Цивільний кодекс (ст. 813) прямо вказує, що сторонами у договорі найму житла можуть бути фізичні та юридичні особи, а якщо наймачем є юридична особа, вона може використовувати житло лише для проживання фізичної особи, бізнесмени продовжують економити гроші,
орендуючи квартири з житлового фонду під офіси. При цьому податкова служба прямо вказує, що відносити оплату оренди на витрати, пов'язані з господарською діяльністю, у цьому випадку не можна. А багато юристів вважають, що такий договір є дійсним до того моменту, поки суд не заявить про зворотне. Це питання завжди було актуальним, адже вартість комерційної нерухомості в рази вище, ніж "квазі"-офісу, розташованого в житловому приміщенні. Як йдуть справи насправді, розбиралася "Судово-юридична газета". 
    
   Податкова - проти! 
    
   Думки з цього приводу розділяються. Почнемо з офіційної позиції державних органів. 
    
   Згідно з абз. г пп. 14.1.97 Податкового кодексу, оренда житлових приміщень - господарська операція, яка передбачає надання власником житлового будинку або квартири в користування орендаря на визначений строк для цільового використання та за орендну плату. Т. е. для того, щоб орендар зміг віднести оренду житлових приміщень на витрати, пов'язані з господарською діяльністю, потрібно, щоб житлове приміщення використовувалося за призначенням. 
    
   Численні роз'яснення податкової чітко відображають її позицію: для віднесення оренди під офіс на валові витрати житловий фонд повинен бути переведений в нежитловий. 
    
   Порядок здійснення операцій з оренди жилих приміщень встановлюється Кабміном відповідно до положень Житлового кодексу, ст. 8 якого встановлено, що переведення придатних для проживання жилих будинків і приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі, як правило, не допускається. 
    
   Згідно з п. 1 постанови Головного державного санітарного лікаря України № 42 від 1.12.1999 "Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень ДСН 3.3.6.042-99", виробничим приміщенням є замкнутий простір у спеціально визначених будинках і спорудах, в яких постійно або періодично здійснюється трудова діяльність людей. У той же час житловим будинком, відповідно до п. 1 ст. 380 Цивільного кодексу України, є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом та іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ньому проживання. Оскільки виробничими приміщеннями, які використовуються для виробничих потреб, є спеціально призначені будинки та споруди, використання житлових будинків під виробничі потреби передбачає їх переклад в спеціально призначені, тобто нежитлові. Отже, віднесення орендної плати за приміщення, які не переведені в нежитловий фонд, до складу витрат платника податку є неправомірним. Так вважає податкова. 
    
   Схожої думки дотримуються і інші держоргани. Наприклад, НКРЕ, яка в листі № 6083/14/17-08 від 03.10.2008, посилаючись на положення ст.ст. 810, 813, 815 Цивільного кодексу, нагадує, що за договором оренди житла одна сторона - власник - передає або зобов'язується передати другій стороні (юридичній або фізичній особі) житло лише для проживання у ньому на певний строк за плату. Отже, передача власником іншій особі житла не для проживання в ньому, а для здійснення підприємницької діяльності є прямим порушенням норм чинного законодавства України. А Держкомпідприємництва в листі № 3841 від 08.06.2004 вказує: для надання квартири в оренду для облаштування в ній офісного приміщення необхідно перевести таку квартиру у нежитловий фонд. 
    
   Суди визначитися не можуть ... 
    
   Що стосується судової влади, то її представники розділилися в думках. 
    
   Шевченківський суд Києва рішенням від 23.06.2005 визнав неправомірним використання квартири під офіс. Приймаючи це рішення, суд виходив з наступних норм. 
    
   У відповідності зі ст. 150 Житлового кодексу України, громадяни, які мають у приватній власності будинок, користуються ним для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди. У відповідності зі ст. 6 Житлового кодексу України, житлові будинки та приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Згідно зі ст. 10 ЖК України, громадяни повинні використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення. 
    
   Згідно зі ст. 319 ЦК, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Ст. 810 ЦК передбачено, що за договором найму житла одна сторона (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за певну плату. І, нарешті, в ст. 813 ГК чорним по білому записано, що сторонами у договорі найму житла можуть бути фізичні та юридичні особи. Якщо наймачем є юридична особа, вона може використовувати житло лише для проживання в ньому фізичної особи. 
    
   Але деякі суди приходять до висновку, що обов'язок перевести житлове приміщення в нежитлове не впливає на підстави та порядок формування податкових витрат орендаря при здійсненні ним госпдіяльності. 
    
   У той же час ВАСУ в одному зі своїх рішень (№ К-34381/06 від 30.07.2009) виклав інше і, треба відзначити, досить цікаву думку: "Витрати, пов'язані з орендою житлового приміщення під офіс, особи, безпосередньо здійснює в ньому свою діяльність, в будь-якому випадку є такими, що пов'язані з господарською діяльністю і повинні ставитися до складу витрат, оскільки для здійснення своєї господарської діяльності будь-якому підприємству необхідно мати офісне приміщення, телефонні лінії, техніку ". 
    
   Мешканці будинку теж можуть звернутися до суду 
    
   Отже, уявімо собі реальну ситуацію: юридична особа-позивач орендувало квартиру для здійснення статутної діяльності, не пов'язаної з виробництвом. При цьому, згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу, угода є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена ​​законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Таким чином, наявність порушення в переоформленні статусу квартири може створити певну відповідальність для орендодавця, але не виключає понесені платником податку витрати по господарській операції - оренді приміщення з його "валових" витрат. 
    
   На нашу думку, відносити на витрати орендну плату за приміщення з житлового фонду дуже ризиковано, адже приміщення використовується не за цільовим призначенням. Така угода не буде вважатися недійсною з моменту вчинення, але якщо одного разу податкова призначить відповідну перевірку (щодо правомірності віднесення орендної плати на валові витрати), а потім звернеться до суду, який, за прикладом колег з Шевченківського райсуду, прийде до висновку, що договір є недійсним, підприємство просто зобов'яжуть виселитися. 
    
   Звертатися до суду з вимогою виселити "офіс" з житлового приміщення може не тільки податкова, але й ЖЕК, і мешканці будинку, яким грюкання дверима і тупіт ніг клієнтів і підрядчиків компанії, яка орендує квартиру, заважає жити. 
    
   У підсумку суд визнає угоду недійсною, оскільки вона суперечить нормам законодавства. З моменту вступу в силу рішення повинна відбутися подвійна реституція, тобто сторони повинні повернути один одному все отримане за договором і повернутися на круги своя. Цей момент має, звичайно, і податкові наслідки. Якщо протягом дії договору компанія мала сміливість відносити витрати на оренду на валові, в результаті визнання договору недійсним і, відповідно, подвійної реституції всі ці витрати не будуть визнані, і підприємству нарахують податок на прибуток і штрафи. 
    
   Висновок із усього сказаного вище наступний: орендувати приміщення з житлового фонду з метою економії коштів можна, і така угода може бути визнана неправомірною тільки судом. Однак відносити оплату за таким договором на валові витрати небажано - це може загрожувати серйозними фінансовими санкціями, якщо питанням впритул займеться податкова. Разом з тим, не слід забувати, що квартира, навіть переобладнана під офіс, рідко відповідає всім пожежним, технічних, санітарних та іншим умовам, передбаченим для утримання співробітників в приміщенні. Тому не варто ризикувати - проблем не оберете. 
    
   Ганна ВОЄВОДІНА 
   Судово-юридична газета № 3, 30 січня - 5 лютого 2012 
  
За матеріалами: Моніторинг ЗМІ

Немає коментарів:

Дописати коментар